Среда
22.11.2017
00:17
Пошук
Наше опитування
Чи потрібен цьому сайту новий дизайн?
Всього відповідей: 48
А це цікаво!

освітній портал Педагогічна преса

Хочеш заробити на сайті? Тобі сюди!


Національна дитяча гаряча лінія

Останні новини
Календар
«  Ноябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

НВК "ЗОШ І-ІІІ ступеня - д/с" с. Річиця

      Професія вчителя — одна з найдавніших на землі. Роль учителя у розвитку суспільства, у поступу цивілізації завжди була надзвичайно важливою, адже освітяни були носіями знань, які передавали наступним поколінням. Завдання вчителя в суспільстві не змінилося і тепер. Він так само, як і тисячоліття тому, повинен донести своїм учням певне коло знань і умінь, виховати їх свідомими, відданими членами суспільства. Навчання і виховання підростаючого покоління відбувається тривалий час у закладах шкільного типу.

        Розвиток освіти в c. Річиця Ратнівського району має глибоке коріння і бере початок ще з XIX століття. В кінці 40-х років, коли Річиця увійшла до складу Волинської губернії Російської імперії, постала необхідність утворення тут школи. Питання було вирішене в 1886 р. відкриттям першої трикласної церковно-приходської школи. У школі нараховувалось від 20 до 30 учнів. Прізвище першого вчителя — Шуль (Шум). Звідки він прибув у Річицю, коли і який учбовий заклад закінчував, достеменно не відомо. На початку ХХ ст. його змінив Трохим Нанець, який прибув з села Секуня. Він учителював до початку Першої Світової війни.

 

       У першій чверті ХХ ст. освіта в селі переживає занепад, лихоліття Першої Світової війни, братовбивчої громадянської війни, встановлення режиму Ю. Пілсудського… Ці події лише руйнували життя мешканців села, а одночасно й розвиток освіти. На початку 30-х років ХХ ст. процес навчання знову відновився, польська влада надавала великого значення освіті, тому в селі було збудовано нове шкільне приміщення (на місці старої сільської ради), де навчалось більше 50 учнів. Школа, в якій нараховувалось 6 класів, мала два ступеня: початковий та середній. У початкових класах навчалось від 20 до 25 учнів, у середніх - до 20 учнів. Коли виникає потреба в новому приміщенні, держава винаймає дві невеликі хати. У класах початкової школи учні вивчали арифметику та польську мову, а в середніх класах – ще і географію та історію Польщі. Навчання велось польською мовою, що викликало труднощі в учнів, адже польська мова не була знайомою дітям. Керівником навчального закладу був призначений поляк Зигмунд Гдуля, вчителювали також поляки. Докладної інформації про них не збереглась, відомо лише, що прізвище одного з них — Сташевскі. Кінець 30- х років для села був також насиченим на події. Встановлення в 1939 р. і перші кроки радянського режиму не обминули і сільської школи. Вчителі-поляки змушені були виїхати, рятуючись від радянської влади, їм на зміну приходять місцеві жителі, які вміли писати, читати і рахувати: Батурка Галина Степанівна і Боговід Марія Омелянівна. У 1940 р. виходить постанова про обов’язкову початкову освіту. В зв’язку з цим стара школа була реформована на семирічну. В Річицьку школу прибувають нові вчителі, які мали б забезпечувати навчальний процес близько 200 учнів, але з початком Великої Вітчизняної війни школу було закрито.

 

 

 

      За час просування фронту через село, спочатку в одному, а потім у зворотньому напрямі, приміщення школи було майже повністю зруйноване, навчальний процес зупинився. 

 

 

 

      Після повної перемоги над німецькими загарбниками почалось мирне життя, відбудовувалось село. Одним з перших відновлених об’єктів стала школа, яка спочатку мала лише три класи. Давали знання дітям місцеві жителі, серед них: Супрунюк Григорій Пилипович, Батурка Артем Пилипович. Очолив осередок знань Курлук Михайло Данилович, саме за його сприяння в 1951 році відбулась подія, яка мала велике значення для мешканців Річиці, — було здане в експлуатацію приміщення нової школи. Шість років початкова школа давала знання і відкривала дорогу в життя учням Річиці, аж поки в 1957 році відбулось відкриття семирічної школи. У 1960 році директором стає Філіпчук Сава Павлович. Школа розбудовується, кількість учні в з кожним роком зростає. На базі семирічки в 1969 році відкривається десятирічна школа, в якій світло знань дітям жителів Річиці і сусідніх сіл ніс педагогічний колектив в кількості 22 вчителів під керівництвом директора Шищенка Микити Сергійовича та завуча Давидович Надії Степанівни. Збільшилась кількість класів, кількість предметів, зросла матеріальна база школи. Для Річицької школи 1969 рік пам’ятний ще й тим, що цього року школа вручила атестати про повну загальну середню освіту 47 випускникам. В 1974 році школу очолює Гомулько Михайло Якович, який пліч-о-пліч із завучем Давидович Н.С. та усім педагогічним колективом дбає про покращення якості освіти та умов навчання учнів села. Вірною і надійною опорою для директора були її заступники. З 1980 року завучем школи була Галапчук Катерина Степанівна, яку в 1981 р. змінив Домальчук Петро Антонович (у майбутньому начальник відділу освіти Ратнівської райдержадміністрації). А коли в 1985 році Домальчук П.А. залишає цю посаду, заступником з навчально-виховної роботи стає Пилипчук Поліна Іванівна, вчитель, людина, без участі якої вже більше 20-ти років у школі не проводиться жоден захід. У навчально-виховному процесі школи в 1986 році з’являється нова ланка — відкривається сучасне приміщення дитячого садочка «Сонечко». Ця подія мала велике значення для школи, бо в перший клас ішли вже діти, підготовлені до навчання, а це сприяло підвищенню результативності в засвоєнні ними нових знань. У садочку працювало три групи, в кожній з яких налічувалось по 25–30 дітей. З персоналу працювало чотири вихователі, медсестра та вчитель початкових класів. У 1987 році завідуючою садком була Костючик Тетяна Нестерівна.

 

 

 

 

 

      Дирекція навчального закладу в тісній співпраці з місцевою владою, долаючи великі перепони на своєму шляху, робили все можливе для того, щоб в с. Річиці була нова школа. Багато шляхів пройдено, багато зусиль затрачено, але не дарма… В грудні 1989 року в центрі села на березі озера в експлуатацію було здано сучасні корпуси нового двохповерхового шкільного приміщення. Уже в травні 1990 року на шкільному подвір’ї пролунав останній дзвінок для першого в історії нової школи випускного класу.

 

 

 

 

      А час не стояв на місці, йшли роки, змінювався світ, змінювалась і сама школа. З 1991 року вона вже навчає і виховує громадян незалежної України. Економічні труднощі в державі середини 90-х. мають тяжкі наслідки для освіти села. В 1996 році закривається дитячий садок, а вже 31 січня 1997 року реформують і саму школу, розмістивши на її першому поверсі перенесений дитячий садок. З того часу школа почала називатись «НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня — дитячий садок» с. Річиця». На початку ХХІ ст. керманичем навчально-виховного комплексу і надалі залишається Давидович Н.С.. Але людина не вічна, світ став динамічним, з’явились нові вимоги, нові стандарти. Їй на зміну приходить молода, рішуча, сповнена ентузіазму Трофимук Валентина Адамівна. З приходом нового керівника в школі омолоджується і педагогічний колектив, впроваджуються нові методи і технології у навчанні та вихованні. Нині навчальний процес забезпечують 28 педагогів і 4 вихователі. Вчительський колектив Річицької школи — це сплав досвіду та мудрості вчителів старшого покоління: Самарчук Н.І., Пилипчук П.І., Маковецької М.Д., вчителів початкових класів і активності та ентузіазму молодих педагогів Зрум І.О., Тарасюка В.В., Тарасюка Р.Л., Костючик Л.П. та ін. З середини 90-х років у школі спостерігалась неприємна тенденція до зменшення кількості учнів. На сучасному етапі розвитку в стінах школи навчається 267 учнів в 13 класах, дитячий садок приймає 45 дітей у двох дошкільних групах. Кожного року першого вересня школа гостинно відкриває двері у світ знань перед все новими і новими учнями, які підкорюють нові вершини, і проводжає в широку дорогу життя випускників — майбутнє нашої Батьківщини. За час існування школи за сумлінне навчання 21 учень був нагороджений золотою медаллю, 31 – срібною. Першою медалісткою була Сегенюк Катерина Яківна, яка є взірцем для всіх учнів. За 5 років директорства Валентини Адамівни школа повністю змінює своє обличчя. Просторі класні кімнати та коридори стали по-домашньому теплі та затишні, ззовні школа також змінюється. Серед планів нового директора є наміри реконструювати дитячий садок, відкрити в ньому третю групу, створити музейну кімнату, забезпечення устаткуванням для впровадження мультимедійних технологій у навчальному процесі. І це ще далеко не межею всіх її починань. Пройшовши великий і тяжкий шлях від трикласної церковно-приходської до сучасної школи І-ІІІ ступеня, колиска знань с. Річиця є однією з найкращих не тільки в Ратнівському районі, але і далеко за його межами, свідченням чого — численні нагороди, грамоти та дипломи, якими відзначена школа.

 

 

 

      9 січня 2010 року школа приймала гостей з нагоди святкування свого 20-річного ювілею. Відлунала музика, роз’їхалися гості, багато теплих слів та побажань було сказано, а школа, як і 20 років тому, гарна та ошатна, кожного дня гостинно приймає у свої обійми сотні усміхнених та безтурботних дитячих облич.

 

 

 

 

      Історія цієї школи тільки починається...